Стратегія захисту поверхні для титану

Титанові сплави стикаються з різними потенційними ризиками під час обробки та використання. Леза легко пошкоджуються при механічній обробці та поліровці, а руйнування цілісності поверхні значно знизить показники втоми деталей. Крім того, титанові сплави мають низьку здатність проти забруднення та схильні до електрохімічної корозії при контакті з певними металами. Вони мають низьку твердість, погану зносостійкість і чутливі до корозії під впливом гарячої солі. Ці характеристики з більшою ймовірністю спричинять серйозні аварії в енергетичних системах, особливо під час роботи в морських умовах.

Щоб забезпечити цілісність і ефективність деталей з титанового сплаву, під час обробки необхідно вжити ряд захисних заходів. Перш за все, в процесі різання повинні використовуватися верстати і ріжучі інструменти з хорошою жорсткістю, а також спеціальні інструменти з низькою вібрацією і високою жорсткістю. Поверхня інструменту не повинна мати активних металевих покриттів для запобігання електрохімічної корозії. Глибина різання повинна перевищувати товщину шару холодної обробки, а інструмент повинен мати зносостійкість і високу термічну міцність.

Термічна обробка титанового сплаву є ключовим кроком для усунення залишкової напруги та підвищення продуктивності. У процесі термічної обробки поверхня титанового сплаву повинна бути очищена від масла, відбитків пальців та інших забруднень. Пристосування для термообробки повинні бути виготовлені з нержавіючої сталі або жароміцних сплавів, а поверхня повинна підтримуватися в чистоті. Для прецизійних деталей з титанового сплаву термічну обробку необхідно проводити у вакуумній печі або під захистом аргону, щоб запобігти окисленню.

Водневе окрихчення є поширеним ризиком титанових сплавів під час хімічної обробки. Щоб запобігти водневій крихкості, під час термічної обробки титанових сплавів необхідно використовувати ефективні антиводневі покриття, а водень слід своєчасно видаляти після обробки. Вкрай шкідливою домішкою в титанових сплавах є водень. Він має невеликий коефіцієнт дифузії, і його непросто вивести з покриття. Тому необхідно вжити суворих заходів для запобігання надмірному поглинанню водню.